У статті 63 Конституції Республіки Польща від 2 квітня 1997 р., було зазначено право скаржитися на діяльність органів державної виконавчої служби. Згідно зазначених положень, кожен має право написати звернення(клопотання), скаргу, в інтересах громадського життя, особистого чи в інтересах іншої особи, за її згодою, до органів державної влади, громадських організацій та інститутів у зв’язку з реалізацією ними завдань у сфері державного управління.
У випадку скарг поданих до державних адміністрацій, застосовуються положення Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства. Розділ цей має назву скарги та заяви. Слід зазначити, що скарга не є офіційним засобом контролю. Скарга на діяльність органів державного управління не має відповідати певним формальним вимогам. ЇЇ мета це привернути увагу влади до неналежної поведінки органів державного управління.
Відповідно до ст. 227 КПА, предметом скарги може бути, зокрема недбальство або неналежне виконання завдань відповідними органами чи їх працівниками, порушення прав або інтересів заявників, а також затягування чи бюрократичне вирішення справ. Використане в тексті положення слово “зокрема” вказує на те, що в статті згадуються тільки приклади питань, які можуть бути предметом скарги. Адміністративні суди в своїх рішеннях приймають, що предмет скарги визначений дуже широко. Подати скаргу може будь хто, чиє право було порушене дією або бездіяльністю органів державного управління.
Варто зауважити, що скарга відповідно до положень розділу VII КПА може бути подана тільки в тому випадку, якщо закон не передбачає інших шляхів ініціювати адміністративне провадження.Слід мати на увазі, що мета скарги полягає не в тому, щоб оскаржити якесь рішення чи постанову влади, а привернути увагу цих органів до певних помилок і негативної поведінки, яких вони припустилися.
Скарга повинна бути подана до відповідного органу для її розгляду(стаття 228 КПА).Процедура, що згадується в попередньому реченні, виконується за принципом звернення до органів вищого рівня за посередництвом органу, що розглядав справу.
Стаття 229 містить каталог юридичних осіб, які компетентні в розгляді скарги:
Якщо основні положення не вказують на інші органи, компетентні для розгляду скарг, компетентним органом для розгляду скарг є :
1. муніципальні ради, районні ради та регіональні- воєвода, а в сфері фінансових справ — регіональна палата рахункова;
2. виконавчі органи місцевого самоврядування та районні керівники служб, інспекцій, охорони та інших організаційних підрозділів у справах, що належать до завдань органів державного управління — воєвода, або орган вищого рівня;
3. міський голова міста та керівники муніципальних організаційних підрозділів, за винятком випадків згаданих в пункті 2 — муніципальна рада;
4. районна адміністрація та староста, а також районні керівники департаментів, інспекцій, охорони та інших організаційних підрозділів, за винятком випадків згаданих в пункті 2 — муніципальна рада;
5. адміністративна рада і маршал провінції, за винятком випадків згаданих в пункті 2 — регіональний парламент Сілезії;
6. воєвода до справ, що підлягають розгляду згідно кодексу — компетентний міністр, а в інших випадках — президент ради міністрів;
7. інші державні органи чи державні організаційні підрозділи, органи вищого рівня або які здійснюють безпосередній нагляд;
8. міністр — президент ради міністрів;
9. центральний орган влади та його керівники.
Дана скарга повинна бути розглянута органом без зайвої затримки, не пізніше протягом одного місяця. Адміністрація повинна повідомити нас про спосіб розгляду скарги. В принципі, орган може розглянути нашу скаргу з позитивним результатом, тобто визнати, що вона заслуговує бути врахованою, а також визнати, що вона є необгрунтованою. Якщо орган визнає скаргу не обгрунтованою, він повинен роз’яснити свою позицію. Якщо наша скарга не заслужила бути розглянутою, маємо право до внесення нової скарги, посилаючись на нові факти.
