Міністерство соціальної політики України з прийняттям нового Закону України «Про зайнятість населення» пов’язує врегулювання механізму співпраці та взаємодії між Державною службою зайнятості та приватними кадровими агентствами, база вакансій та шукачів роботи яких у п’ять разів перевищує відповідну базу Державної служби зайнятості. Віце-прем’єр-міністр – Міністр соціальної політики України – Сергій Тігіпко зазначив, що діяльність приватних агентств з працевлаштування (близько
14,5 тис.) відбувається в умовах недостатнього правового регулювання, що негативно впливає на захист прав та гарантій громадян.
5 липня 2012 року Верховна Рада України прийняла новий Закон України «Про зайнятість населення». Залишається сподіватись, що від моменту набрання Законом чинності (1 січня 2013 року) зможемо говорити про перші крики в досягненні мети, наступні зміни будуть залежати від активної реалізації поставлених цілей, зокрема перед Мінсоцполітики України.
Розглянемо, як в найближчій перспективі буде врегульований статус агентств з працевлаштування як в Україні, так і за кордоном. Посередництву в працевлаштуванні законодавець присвятив розділ VI Закону України «Про зайнятість населення» – саме він визначає аспекти діяльності суб’єктів господарювання, що надають відповідні посередницькі послуги, їх права та обов’язки. Зокрема, в ст. 36 Закон визначає, що суб'єкти господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні зобов'язані:
- надавати громадянам повну та достовірну інформацію про попит роботодавця на робочу силу (вакансії), його вимоги щодо кваліфікації, досвіду роботи, про умови, характер та оплату праці;
- співпрацювати з відповідним територіальним органом Міністерства соціальної політики, підприємствами, установами та організаціями, профспілками та їх об'єднаннями, організаціями роботодавців та їх об'єднаннями;
- забезпечувати захист інформації, що надійшла від громадян, які звертаються з метою працевлаштування, та дотримання правил використання і поширення такої інформації, встановлених законами України «Про інформацію» та «Про захист персональних даних», а також конфіденційність комерційної інформації роботодавців;
- подавати територіальним органам Міністерства соціальної політики відомості про чисельність працевлаштованих ними осіб.
Відповідно до Закону України «Про занятість населення» та Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» господарська діяльність з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном відноситься до видів господарської діяльності, який ліцензується державою. Постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 року № 1698 «Про затвердження переліку органів ліцензування» Мінсоцполітики визначено органом ліцензування з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном. Слід зазначити, що посередництво при працевлаштуванні в Україні надалі буде здійснюватися без будь-яких дозвільних документів.
Послуги з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном будуть надаватись відповідно до заявок іноземного роботодавця (його контрагента) щодо вільних робочих місць (вакансій) і лише в межах укладених іноземними суб'єктами господарювання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про надання посередницьких послуг у сфері працевлаштування з метою сприяння підписанню трудового договору (контракту найму). Обов'язковим додатком до зовнішньоекономічного договору (контракту) про надання посередницьких послуг у сфері працевлаштування за кордоном буде проект трудового договору, завірений іноземним роботодавцем.
Суб'єкт господарювання, який надаватиме послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, буде поносити відповідальність згідно із законодавством за погіршення умов трудового договору, укладеного між особою та іноземним роботодавцем, копія якого зберігатиметься у такого суб'єкта протягом трьох років.
Окремо слід зазначити,що згідно з п. 2 ст. 37 Закону України «Про занятість населення», суб'єкти господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, не мають право отримувати від громадян, яким надано зазначені послуги, гонорари, комісійні та інші винагороди. Оплата послуг з працевлаштування здійснюватиметься виключно роботодавцем, якому надано такі послуги. В п. 2, але ст. 38 вище зазначеного Закону йдеться мова про те, що суб'єкт господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, матиме права отримувати від осіб, яким надані такі послуги, плату тільки після підписання акта виконаних робіт.
Особливу увагу звертає впровадження переліку суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, котрий буде формуватись центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. Впровадження такого реєстру сприятиме не тільки створенню ефективного механізму функціонування переліку суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва, але й поліпшенню доступу заінтересованих осіб до інформації. На мою думку, відсутність обов’язку ліцензування (отримання іншого дозволу) господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні в Україні вимагає перегляду.
